- Нове життя - https://nz-ir.com -

ЖІНКА-ВЕСНА

Кожного року весна якась особлива, неповторна. Здається, ніби завдання в неї завжди одне: дарувати життя. Саме весною оживає природа: заново зеленіє трава, дерева рясно вкриваються бруньками, сонечко обігріває землю ніжно, переконливо.

Особливою є весна на вулиці Зарічній, що в Іршаві, бо тут щоранку прокидається Олеся Іванівна від пташиного щебету, який підкріплюється ледь чутним дзюрчанням струмочка. Саме весна обдарувала її всім: красою, жіночністю, хистом педагога, талантом керівника. Виходить на поріг своєї хати, піднімає догори блакитні, мов безхмарне небо, очі, усміхається і вирушає до іншого будинку, де вона не тільки проводить  значно більше часу, а щедро віддає цьому господарству всю енергію, зусилля, талант. Так, вона йде до своєї гімназії, якій цього року «виповнилося» 10 років.

Учителі зазвичай люблять свою професію. Але віддавати їй стільки багато зусиль, як Олеся Іванівна, готові, мабуть, не всі. Адже бути сучасним керівником навчального закладу нового типу і  залишатися прекрасним фахівцем-філологом – завдання далеко не найлегше. Діти це найкраще відчувають, тому люблять свою учительку, а вона їх – усією душею.

Педагоги та працівники знають свого директора як вимогливого керівника, однак насамперед до себе. Якщо її немає на перерві в учительській, зразу всі помічають, і не тому, що можна «відпочити». Усім вкрай не вистачає її посмішки, її спілкування. А ще кожен працівник гімназії знає: вона справедлива, щира, добра і чуйна. У цьому майже всі мали змогу переконатися. Адже, як інколи зауважує Олеся Іванівна, усі ми люди: вітаючись при зустрічі, повинні бути переконані, що нам відповідять.

Гімназія сьогодні – це навчальний заклад, який має певні досягнення, серед них – дворазовий «Лідер року» у щорічному закарпатському рейтингу навчальних закладів, І місце у 2013 та 2014 рр. серед шкіл району за результатами ЗНО, а ще перемоги у різних конкурсах, олімпіадах, зокрема цього року 4 призерів ІІІ етапу всеукраїнських олімпіад. Кажуть, у кожної людини повинен бути надійний тил, прихисток для душі і серця. Хоча, упевнені, і гімназія є тим місцем, де  Олесі Іванівні затишно. Та у неї дві чудові донечки – Анютка й Катеринка, найкращі порадники-батьки – Ганна Іванівна (до речі, колишній заступник Іршавської ЗОШ І-ІІІ ст. №2) та Іван Олександрович (шанована людина, незмінний керівник-службовець), рідні сестра Ганна Іванівна та брат Сергій Іванович, племінники, родичі, друзі, сусіди…

Олесю Іванівну поважають учні (варто тільки прислухатися до оплесків та привітань, коли вона виступає!) та їх батьки, керівники міста, району, області. Чому? Бо всі знають її як прекрасного фахівця. Щодо цього,  то варто згадати 2003 рік – обласний семінар методистів рай(міськ)методкабінетів, для яких Олеся Іванівна проводила відкритий урок (це теж було весною).

Весна надворі. Весна в душі, у серці, в очах директора-жінки. ЇЇ сенс життя, ми переконані, – це праця вчителя і директора. Саме весна здатна народжувати таких чарівних, толерантних, впевнених у собі та у своїх працівниках  керівників.

 

Наталія Онисько,

голова методичного об’єднання

Наталія Гецко,

заступник директора гімназії