Версія для друку Версія для друку

Сажотрус Володимир Меренич

Хто бував у Мукачеві, не міг не звернути увагу на пам’ятник сажотрусу, який зведено в центрі міста. Виявляється, його відкрили ще за життя людини – Берталон Товт дотепер продовжує працювати коминарем у місті на Латорицею. Тут його знають і старі, і малі, а називають просто – Берталон-бачі.

А в Іршаві свій сажотрус – Володимир Іванович Меренич, який працює в ТзОВ «Фортуна». У його коло обов’язків входить очистити димохід, перевірити його технічний стан. У разі виявлення несправності в його роботі дасть компетентну консультацію або на місці зробить невеликий ремонт печі, котла, каміна чи пічних труб. Його можна побачити і в дитсадку, і в школі, і в сільраді… Для чищення димаря використовує спеціальні, гнучкі вали і жорсткі щітки, які дозволяють з легкістю зняти усі відкладення сажі всередині димаря, як правило, виготовлені з жорсткого пластика, що дозволяє з упевненістю виключити випадкове ушкодження димового каналу.

Володимир Іванович не лише чистить димоходи, а й дасть хорошу пораду. Зокрема, якщо трапиться, що загориться сажа, найкраще викликати пожежників. Не можна заливати воду у димохід, або прикривати вихідний отвір, інакше продукти загорання можуть просто підірвати димохід. А іноді набагато ефективніше засипати в димохід пісок, але і це допоможе тільки на ранніх стадіях пожежі.

− Останнім часом, − каже Володимир Іванович, − все більше людей почали використовувати пічне опалення: відновлюють старі і зводять нові каміни, відкривають замуровані димоходи. А будинки, що обігріваються печами, вимагають регулярного догляду та очищення димоходів, бо протягом літа там накопичується багато павутини, пилу, а інколи там може потрапити і ворона, і горобець, і кішка… А димохід – це друга вентиляція.

В.І. Меренич працює сажотрусом вже 25 років. Має для цього спеціальну освіту. Його повсякчас можна побачити на велосипеді, на якому добирається на роботу. – Сажотрус, – каже він, – ніколи брудним не ходить. Для того, щоб руки не були вимазані сажею, є вода. Тому він завжди ретельно миється після роботи.

− Є чимало таких людей, − каже Володимир Іванович, − які спеціально вітаються, аби потиснути руку, бо то – на удачу.

− А для чого сажотрусу циліндр? – жартома питаю.

−Ого, то має велике значення, − відповідає він. – Циліндр може врятувати коминаря від падаючої цегли – він спрацьовує як амортизатор.

– Сажотрус у теперішній час, − професія рідкісна. Але без неї не обійтися. Тому коминарі завжди були, є і будуть шановані в народі.

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар