Версія для друку Версія для друку

ЗАЛИШАЄТЬСЯ В СТРОЮ

DSC_0937 (Копировать)

Не віриться, що Василю Васильовичу Рацину вже 90 літ. Не вказує  чоловік на свій вік, ще й тепер його можна побачити за кермом свого улюбленого авто, слава Богу, при доброму здоров’ї, в гарному настрої і, звичайно, не без жартів. Як голова правління Товариства добровольців Закарпаття – учасників війни часто виступає на урочистостях перед земляками. Особливо із великим захопленням його слухає молодь.

В.В. Рацин народився 8 серпня 1924 року в с. Гребля, в сім’ї гірника. Після закінчення народної школи продовжив навчання в Іршавській горожанській школі. 15 березня 1939 р. наш край окупували угорські поневолювачі, і навчання було перервано. Тільки з 1 вересня навчання було продовжено, вдалося закінчити два курси.

У 1941-1944 роках працював на склозаводі в м. Шойовсентпатер (Угорщина). Після визволення нашого краю Червоною армією пішов на фронт.

Бойовий шлях пролягав від м. Мішкольц в Угорщині в напрямку Кошице. Перше бойове хрещення одержав під Кошице. Після важкого кровопролитного бою місто було взяте. Багато наших хлопців залишились навіки спочивати на словацькій землі.

Потім були Катовіце, Водовіце, Рибнік, Бельськ. Штурмом брали концтабір в м. Освенцім. Запеклі бої точилися на річці Одер. Прорвавши оборону, зайняли м. Ратибор. В одному наступальному бою був поранений і відправлений в госпіталь в м. Бельськ (Польща). Після лікування був направлений в оздоровчу роту. Далі – передова, відкрилася фронтова рана, і знову госпіталь в м. Кросно (Польща). Демобілізований 29 травня 1945 року.

Після звільнення в запас працював на лісопильному заводі в м. Іршава. Потім продовжив працювати на Іршавській меблевій фабриці, з якої був направлений на навчання в м. Надвірна Івано-Франківської області. Після завершення навчання одержав кваліфікацію майстра з деревообробки.

Згодом працював помічником майстра цеху з виготовлення моделі стільців.

Після перекваліфікації працював на посаді старшого інспектора райсоцсобезу, звідки і пішов на пенсію. На запрошення директора Греблянської загальноосвітньої школи, вже будучи пенсіонером, працював протягом 16 років заступником директора з господарських питань. Трудовий стаж ветерана становить понад 40 років.

У святкові дні на лацкані ветерана війни і праці виблискують ордени і медалі. Серед них – ордени «Захисник Вітчизни» ІІ ступеня, і «Великої Вітчизняної війни» І ступеня, медалі «За відвагу» та інші. Нагороджений медалями і грамотами, приуроченими до знаменних дат.

Василь Васильович разом із дружиною виростили і виховали трьох дітей – сина Василя, донечок Ольгу і Євгенію. Мають 13 правнуків. Тепер займаються їх вихованням.

Василь ШКІРЯ.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*