Версія для друку Версія для друку

ЛИСТИ НАШИХ ЧИТАЧІВ – ВЕЛИЧЕЗНА ЦІННІСТЬ

На одному із сайтів прочитав, що читачі рідко звертаються до газети. Насправді, це далеко не так! Майже 70% матеріалів, які публікує районка, це листи наших позаштатних авторів. Вони – перші наші помічники. І пишуть вони звідусіль: Іван Лендєл із Арданова, Михайло Ломага із Броду, Василь Ловска, Оксана Вовканич, Наталія Варваринець, Ільгар Кулієв, Іван Волошиновський, Юрій Химинець з Ільниці, Іван Котубей, Оксана Сідор, Марійка Шелельо з Климовиці, Марія Улинець, Віра Глушко, Юрій Світлик, Денис  Добра, Олена Перець, Наталія Гецко, Василь Філеш, Василь Попович, Іван Мошкола з Іршави, Юлія Щока з Чорного Потоку, Іван Шмулига, Яніна Повх із Приборжавського, Віта Горзов, Петро Чорба, Оксана Нодьянош із Білок, Ганна Ляшко з Осою , Василь Кузан, Юрій Мельник з Дового та багато-багато інших.

Газета «Нове життя» вже десятки літ поспіль веде рубрику «Нам пишуть: листи із редакційної пошти». Саме завдяки дописувачам ми намагаємося привернути увагу громадськості до проблем, які доводиться вирішувати.

Газета неодноразово писала про національний природний  парк «Зачарований парк», який було створено Указом Президента  України про національний парк «Зачарований край», який було створено 21 травня 2009 року. Він розташований у верхів’ях Великодільського хребта, в самому центрі вулканічних Карпат із найвищою вершиною Бужора – 1085 м. Саме в цих унікальних природних ландшафтах можна побачити на невеликій території неповторні пам’ятки природи. Коло підніжжя гори Бужора, в одній із упадин в урочищі Чорне Багно, з відомим на весь світ оліготорфним болотом Багно, що є найглибшим  (7 м) торфовим болотом Українських Карпат і вираженою опуклою поверхнею, яка вкрита цілим масивом рідкісних рослин. Ця тема постійно турбує нашого дописувача, депутата райради, голову Іршавського районного товариства мисливців та рибалок Василя Павлищу.

А що вже казати про водяну кузню «Гамора»!? Цьогоріч уже навіть постало питання: проводити фестиваль ковальського мистецтва та етнічної музики чи ні? Зійшлися на думці: «Гаморі-2014» – бути! Атмосферу свята вже традиційно створюють кращі автентичні та фольклорні колективи, підйом на полонину Кук, майстер-класи по приготуванню токану, бограчу та інших національних страв, дегустація закарпатських вин, меду, бринзи та медовухи, прогулянки верхи та на кареті, виставка-продаж виробів народних майстрів…

Були часи, коли тут випускали сільськогосподарський реманент. Тут працювало свого часу п’ять водяних коліс, які обслуговували 30 робітників. Розпад Радянського Союзу, ліквідація колгоспної системи і загальна криза призвели до згортання виробництва, і кузня стала на межі ліквідації. Тільки завдяки спільним зусиллям районної влади та місцевого підприємця Віктора Петровція вдалося не тільки зберегти цю унікальну пам’ятку культури, а й практично заново вдихнути в неї життя. Знову, як і сто літ тому назад, весело крутиться водяне колесо, приводячи в рух важкий 125-кілограмовий молот. Знову дзвінко зазвучали молоти в дужих руках ковалів…

А ще наша газета неодноразово  писала про відомих особистостей – вихідців із Іршавщини:  художника Адальберта Ерделі, всесвітньо-відомого силача  Івана Фірцака-Кротона,  професора Олександра Фединця, письменників Федора Потушняка, Юрія Мейгеша Степана Жупанина, Івана Петровція, Василя Кузана… Зверталася районка і до теми дерев’яних храмів в селах Івашковиці, Дешковиці і Ліктя.

Зі сторінок районного часопису можна почерпнути чимало цікавого.  Редакція реагує і на листи читачів, стараємося допомогти у вирішенні тих чи інших питань.  Районна газета – це реальна, а не показушна трибуна громадської думки. Вона в сучасних непростих умовах просто потрібна людям, щоб донести до них прийняті рішення, проінформувати про зроблене, розповісти про плани на майбутнє. Водночас сучасне законодавство про регуляторну політику вимагає публікації у пресі проектів рішень, що стосуються різних сторін життєдіяльності місцевих громад, їх привселюдного обговорення.

Професійний обов’язок журналіста – говорити і писати правду. Слід усе робити для того, щоб газету полюбив читач. До неї повинні горнутися, передплачувати, наповнювати власними публікаціями, вона має привернути увагу кожного, хто закоханий у слово.

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар