Версія для друку Версія для друку

БУВ ХУДОЖНИК, СКУЛЬПТОР І ПОЕТ…

За тиждень український народ відзначатиме 200-річчя з дня народження Великого сина України ‒ Тараса Григоровича Шевченка. Його народ ще назвав «Кобзарем», мабуть за те, що він немов би на музичному інструменті, який називається «кобза», оспівував життя і побут простолюду, кріпаків, їх прагнення до волі, до самостійності. Його знають і пам’ятають не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Бо твори Кобзаря перекладено багатьма мовами світу. Його поеми та вірші сприймаються з легкістю, по-народному, написані від душі, вони залишаються актуальними і в теперішній час. А такі, наприклад, як «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Енеїда», знають не тільки теперішні учні. Недавно я спілкувався зі своєю свекрухою, якій, Слава Богу, виповнилося сімдесят три роки, вона чудово декламує уривки з творів Т.Г.Шевченка.

Шевченко дуже любить Україну і український народ. Навіть у засланні, крадькома писав та малював. Кобзар був не тільки поетом, а й чудовим скульптором, художником. Його картини високо цінив знаний російський художник Брюлов. Іменем Шевченка в знак вдячності названо вулиці, проспекти, теплоходи, парки, кінотеатри, а Шевченківські премії присуджуються визначним діячам України.

На малій батьківщині великого Кобзаря діє багато музеїв, де відображено життя та творчість Шевченка. Нині ним пишається Україна, як братами Кличко, першим українським космонавтом Каденюком, академіками Патоном і Амосовим і т.д., іншими видатними українцями. Недарма святкування 200-річчя від дня народження Шевченка проводиться на високому державному рівні. Це данина його заслугам, які він зробив свого часу для всіх кріпаків і незалежності України.

Ми з вами, українці, повинні пам’ятати справжніх великих синів українського народу. Ми повинні пам’ятати про тих, хто не шкодує ні сил, ні здоров’я, ні навіть життя для нашого з вами блага, для процвітання нашої чудової Батьківщини. Схилімо голови перед пам’яттю про Кобзаря і помолімося за спокій його такої чистої, правдивої української душі.

Я поділився своїми думками з вами шановні читачі районки. Думаю, що всі ми разом  докладемо максимум зусиль, щоб гідно відзначити це чудове свято. З цього приводу я написав і присвятив вірша в пам’ять про велику людину, творчість якої я шанував і вивчав з дитинства.  Схиляю голову перед твоєю пам’яттю Тарасе, як перед пам’яттю своїх батьків.

Двісті років минає, як ти народився,

Та Україна й досі пам’ятає тебе,

З неволею ти ще тоді не змирився,

За волю в кріпаки віддав молодим себе.

Ти був художник, скульптор і поет,

Ти оспівував українські річки, моря, гаї і лани,

Зате в українській хатині й висить твій портрет.

Тебе шанують звичайні люди й високі чини.

Ти любив працю і волю любив.

Ти ненавидів насильство і кайдани,

Далеко в засланні ні себе, ні Україну не зганьбив,

Тебе там шанували навіть знані росіяни.

Ти прославляв Дніпро і козаків

Ти полюбляв сади вишневі, червону калину, сорочку вишиванку,

І разом з цим понад усе волі Україні хотів,

А ще любив спів українських солов’їв на світанку.

Ти волю й самостійність поклав на вівтар,

Тебе полюбив народ і за це сказав великий Кобзар,

Ти шлях за волю тернистий торував,

Що так шануватимуть тебе, тоді ти не знав.

Тарасові думки й досі живі й актуальні,

Вони такі доступні й зрозумілі всім,

Такі висловлюють лиш люди геніальні,

Тож спи спокійно і вільним будь хоч на світі тім.

Іван Лендєл,

с. Арданово.

Ваш отзыв

Ваш коментар