Версія для друку Версія для друку

ТРЕБА ВІДРОДИТИ МАШКІНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ. ВІН МАЄ НАБУТИ СТАТУС МІЖНАРОДНОГО

Машкін

Будемо відвертими: машкінський фестиваль був серед найбільш масових культурно-мистецьких заходів, які проводилися свого часу на Іршавщині. Щорічно в ньому брали участь близько 70 вокальних ансамблів (дуетів, тріо, квартетів) та окремі виконавці не тільки нашого краю, а й з Києва, більшостей областей України та з-за кордону − Словаччини, Польщі, Угорщини. Із часу його  заснування  у ньому  взяло участь понад 2500 учасників. Позитивно відгукувалися про фестиваль народні артисти України Іван Попович, Степан Гіга, Марія Зубанич, Петро Матій, заслужена артистка України Надія Копча, заслужений діяч мистецтв України Петро Рак.

Фестиваль тривав 2-3 дні. Це робилося для того, щоб його учасники мали змогу  ближче ознайомитися із благодатним краєм, його історичними та краєзнавчими пам’ятками, працелюбними людьми. Зокрема, першого ж дня конкурсанти брали активну участь у творчих зустрічах, з концертними програмами виступали в Довгому, Ільниці, Кушниці, Лисичові, Приборжавському та Іршаві. Переможці конкурсної програми збирались в неділю на гала-концерт, який розпочинався позивними машкінської пісні “Верховино, мати моя». Потім на сцену  виходили учасники народного самодіяльного ансамблю “Боржава” Довжанського центру культури, яким свого часу керував талановитий музикант і композитор Михайло Машкін.

Учасники ансамблю − то жива легенда краю. У 1956 році колектив став переможцем обласного конкурсу і вперше  виступив у Києві на фестивалі молоді.  А пісня М. Машкіна “Верховино, мати моя” облетіла весь світ і стала своєрідним гімном Закарпаття. Вокальний квартет у складі Софії Якуб, Ганни Пацкан, Йолани Панющик та Марії Фірки 13 разів демонстрував свою майстерність у Москві. Зокрема, у Великому Кремлівському палаці, в Колонному залі Будинку спілок. А під час декади української літератури і мистецтва в Москві восени 1960 року квартет із великим успіхом виконав пісню “Вечір над Боржавою”. Тоді із перших рядів глядачів лунали вигуки: “Співайте ще!”. “Співайте..” Пісню доводилося повторювати ще і ще.

У складі ансамблю активну участь  брав  і заслужений працівник культури України Василь Гичка. Він ще й дотепер згадує виступи за кордоном. Їх схвально, нестихаючими бурхливими оплесками зустрічали у Фінляндії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, а також в багатьох куточках колишньго Радянського Союзу. Втім, Василь Михайлович співає в рідному ансамблі дотепер, навіть записав свій альбом, до якого входить 18 пісень.

Свій 10-літній ювілей ансамбль відсвяткував у жовтні 1964 р. Вже тоді до його репертуару ввійшло близько 600 пісень і 50 танців. Поряд із творами ураїнських композиторів, він виконував закарпатські, чеські, словацькі й румунські народні пісні, а також танці Закарпаття.

Після смерті М. Машкіна з кінця 1971 по 1976 рік “Боржавою” керував  М. Крученик, із 1977 р. і дотепер − Іван Кертис, який був учасником ансамблю з юних літ, ще за керівництва М. Машкіна. Тепер це один із знаних колективів Іршавщини, який стабільно працює, правда, вже в меншому складі, як хорова група. Збережено і звання «народний». До речі, колектив завжди був візиткою на щорічному пісенному фестивалі ім. М. Машкіна, започаткованому в 1994 році, як яскраве свято популярної та авторської пісні. Згодом у 2000 р. рішенням Міністерства культури України фестиваль отримав статус всеукраїнського.

Теперішнє молоде покоління мало знає про людину, яка ще при житті стала легендою. Михайло Машкін народився 25 листопада 1926 року в с. Новоолександрівка Синельниківського району на Дніпропетровщині у селянській  родині. Дитинство його було  далеко не безхмарним, бо припало на період страшного голодомору. У 15 років, за спробу опору фашистам, Михайла арештовує гестапо. Йому довелося пережити весь кошмар в’язня концтаборів Дахау і Мадхаузен. Та хлопцеві судилося вижити. І допомогла йому в цьому добра серцем людина − вязень Петро Байда. Він напоумив хлопця під час  однієї із чергових перереєстрацій записатися на його ім'я, стати, так би мовити, його сином. “Злочин” перед рейхом Степана Байди (таке ім'я і призвіще носив у таборі Михайло Машкін) був незначним, і його замість ліквідації направили на роботу. Так він і вижив. Про все це розповів у автобіографічній  повісті “Вогонь у пітьмі”, яка побачила світ у 1968 р в Ужгородському видавництві “Карпати”.

У 1945 р Михайло Машкін приїжджає на Закарпаття. Працював на перших порах методистом Великоберезнянського будинку культури. Тут і запримітив  його колишній директор Довжанського ДОКу М. Масинець і запросив у Довге.

Довжанський період його творчості був найпліднішим. Ансамбль пісні і танцю “Боржава” під його керівництвом дуже скоро  став знаним і популярним далеко за межами не лише району, області, а й України. Поєднуючи в собі такт поета і композитора, він створює такі популярні ліричні пісні, як “Вечір над Боржавою”, “Тобі, вівчарю”, “Пісню про лісника”. А пісня “Верховино, мати моя” стала справжнім ліричним  шедевром, іскристим діамантом у барвистому вінку пісенних перлин нашого краю, окрасою золотого пісенного фонду України”.

На жаль, життя М. Машкіна було коротким. Але його талант дотепер зігріває нас своїм теплом. А машкінські музично-пісенні традиції живуть у нашому краї, передаються від покоління до покоління. Саме з метою їх збереження і було започатковано проведення в нас  у районі музично-пісенних фестивалів, названих ім’ям  Машкіна.

А кілька років тому із-за  фінансової скрути  фестиваль було призупинено. Сподіваємося, ненадовго. Уже в наступному 2014 році, він повинен відродитися, а в недалекому майбутньому одержати статус міжнародного.

Василь ШКІРЯ.

3 коментарі

3 коментарі на «ТРЕБА ВІДРОДИТИ МАШКІНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ. ВІН МАЄ НАБУТИ СТАТУС МІЖНАРОДНОГО»

  1. Ivan Petrišče коментує:

    Dobryj den,

    ja by duzhe chotiv jakos dopomohty u vashomu vidrodzhenni Mashkinskoho festyvalju. Kudy meni pryholosytysja i vidpravyty financhnu dopomohu. Ja by duzhe chotiv ce zrobyty dlja Vas i dlja mojeji materi Sofiji Jakub ( jaka vzhe bilshe 32 rokiv ) prozhyvaje v Czechiji a bula tezh odnoju iz zasnovnykiv kolektyvu ” Borzhava”

    Z povahoju

    Ivan Petrišče

  2. Ivan Petrišče коментує:

    Bud laska vydpyshit chy Vy distaly mij poperednij komentar ?

    Djakuju

    Z povahoju

    Ivan Petrišče

  3. Іштван коментує:

    і справді, прекрасний був фестиваль! Я сам, як співак, що до кар’єри на Українському радіо, тричі брав у ньому участь! Сподіваюсь, фестиваль ім.Машкіна вдасться відродити!
    З повагою, директор музичних програм УР-1
    Іштван Геді
    +380667107033

Ваш коментар

*