Версія для друку Версія для друку

ІРШАВЧАНИ ЧИТАЮТЬ «НОВЕ ЖИТТЯ»

Бути листоношею не так вже й просто. Чи то падає сніг, чи то сонце пече, чи то дощ ллє, як з відра, чи то вітер дме щосили, а ти береш нелегку стопку кореспонденції і йдеш до свого клієнта. А людям буває, що треба ще й допомогти, розрадити їх. І щоб ще краще уявити собі складність цієї професії, досить хоча б просто будь-кому з нас пішки пройти четверту частину районного центру щодня, завітаючи чи не в кожен двір, не кажучи вже про те, що ще й носити щось із собою. З цим завданням добре справляються листоноші Центру поштового зв’язку №3 м. Іршава. А це: Алла Андрюк, Ганна Бажів, Ольга Кополовець, Іван Глеба, Мар’яна Глеба.

Про Аллу Андрюк завжди добре відгукуються жителі міста. Більше шести років свого життя вона віддала роботі листоношею. За цей час до неї звикли, цінують як найріднішу і близьку людину. Не лише доставляє листи, газети, журнали, товари, а й завжди розрадить, вислухає радощі та проблеми людей. А саме це інколи потрібно, як ковток повітря. Її ділянка роботи охоплює вулиці: Білецька, Набережна, Партизанська, Борканюка, провулок Шевченка, Шкільна, Богдана Хмельницького, Суворова, Кутузова, Волошина, Січових Стрільців, Лермонтова, Павлова, Фединця, Комарова, Мічуріна, Річна, Зарічна. Листоноша завжди знаходить потрібні аргументи, аби люди виписували районку. Наразі вже оформила передплати на майже 160 примірників «Нового життя». Каже, що має чимало тих, які самі ініціюють передплату районної газети і є постійними читачами. До таких можна зарахувати Михайла Барну, Наталію Ваш, Юрія Овсака, Надію Мовчан, Ірину Митровці, Єлизавету Волошин, Єлизавету Урста, Раїсу Орос, Олену Горбач та інших. Зрозуміло, що й не всі читачі йдуть у поштове відділення, аби оформити квитанцію. Це залюбки робить сама листоноша. Має взаєморозуміння зі своїми клієнтами.

Якщо комусь потрібно допомогти, то є певна когорта людей, що для цього не рахуються ні з власним часом, ні із затраченими зусиллями. Для них важливо, як з боку оцінюють їх роботу, насамперед ті, для кого стараються. Ганна Бажів працює листоношею вже 19 років. Серед жителів міста завоювала добрий авторитет. Доставляє пресу іршавчанам, що проживають по вулицях Шевченка, Першотравнева, Піонерська, Онуфрія, Промислова, 16 липня, 40-річчя Перемоги, Севастьянова, Фенича, Космонавтів, Тітова, Нова. Є у листонош, як і у кожної професії, окрім сторони, передбаченої документами, суто людська. На ділянці Ганни Михайлівни мешкають і люди з обмеженими фізичними можливостями або ж немічні. Буває, прохають купити їм хліба чи ще щось і принести додому. Листоноша має добре серце, тому не відмовляє. Як пригадує, відколи працює, постійним читачем та передплатником «Нового життя» є Анатолій Малафієнко. До речі, Ганна Бажів обслуговує чимало районних установ. Зізнається, що їй дуже приємно, коли їх працівники згуртовано передплачують районне видання. До прикладу, в податковій інспекції вже мають більше 20 примірників. Словом, у роботі старається, клієнтів підбадьорює і завжди з ними знаходить спільну мову.

Найбільший поштовий стаж має Ольга Кополовець. Служінню людям віддала вже більше 26 років. Доставляє кореспонденцію жителям 27 вулиць. Очевидно, професіоналізм у справі листоноші оцінюється ставленням до неї клієнтів. Коли Ольга Петрівна повертається з відпустки, то у неї завжди питаються люди, чим займалася, чому так довго не з’являлася, бо вже засумували за нею. Завжди вітають листоношу з радісними та визначними подіями у її житті. На прохання охоче відгукуються, співчувають у проблемах, допомагають. Оце і є найвищим мірилом любові, оцінки роботи та винагородою для Ольги Кополовець.

До речі, торік вона за свою самовіддану працю отримала і почесну грамоту на відзначення значного особистого внеску у розвиток поштового зв’язку від Укрпошти та нагрудний знак – почесну відзнаку Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта». Серед активних читачів «Нового життя» відзначає Єлизавету Ваш, Олену Савко, Василя Урсту, Наталію Кузьму, Валентину Іванишинець, Єлизавету Лендєл, Олега Поповича, Наталію Азарову, Петра Горзова, Юрія Щоку, Степана Горзова, Ольгу Ямбор, Миколу Матішинця, Антона Полянського, Лесю Попович, Олену Овсак, Михайла Юрину, Єлизавету Матішинець, Ірину Іщенко. Має листоноша і своїх помічників, зокрема серед них школяр Марк Уйгелі, що навчається у третьому класі. Хлопчина познайомився з нею як справжній джентльмен та навіть обіцявся написати статтю в газету. За доброту своїх клієнтів листоноша їм вдячна.

 Іван Глеба працював на ткацькій фабриці в Іршаві. Після того було важко знайти роботу. Хоч клопотів вистачає, але не хотілося сидіти вдома, то влаштувався листоношею. Іршавчани вже звикли, що пресу доставляють їм жінки, тому не впізнавали Івана Івановича. Часто питалися: «Хто ви такий?». Якийсь час доводилося представлятися. Та той період вже минув. За рік роботи листоноша зарекомендував себе з найкращої сторони, добросовісно виконує свої обов’язки, прекрасно влився в жіночий колектив. Він обслуговує більше двадцяти вулиць. Уявляв собі, що працюватиметься важче, але завдяки підтримці колективу та розумінню з боку клієнтів виходить дуже непогано. Люди впізнають, вітаються, коли бачать десь на вулиці, довіряють, а тому передплачують різноманітні видання, зокрема і «Нове життя». Коли складає пресу, то похапцем обов’язково перечитає районку. Статті, які зацікавили, рекомендує почитати й іншим передплатникам, буває, обмінюються потім з ними враженнями. Це підтверджує те, якщо є бажання, то тобі під силу будь-яка професія. Іван Іванович має неабияку довіру серед людей.

Та дуже не просто доводиться Мар’яні Глеба. Вона працює підмінною, тобто по черзі обслуговує всі дільниці Іршави. Уявіть собі, скільки всього треба тримати в голові і вміти знайти спільну мову з кожним. Дається взнаки природна толерантність листоноші, яка ніколи не грубить, а краще вияснить ту чи іншу ситуацію. Своїх клієнтів поважає і їх професійні запити задовольняє. І так вже трудиться більше восьми років. Але є й прохання-побажання. Хотілося б, щоб навели лад із розв’язаними собаками. А то йдеш вулицями, переживаючи, аби на тебе десь не вискочив здоровенний чотириногий і не покусав. Та чи не найбільше їй подобається ділити радощі зі своїми клієнтами. Яке щастя, коли абітурієнт дізнається про те, що став студентом. Мар’яна Іванівна дуже часто є свідком цих приємних емоцій, адже вручає їм відповідні документи, що надходять поштою. У такі миті діти часто  радісно обнімають батьків. ..

Василь ШКІРЯ,

Іван СТЕПОВИЙ

Ваш отзыв

Ваш коментар