Версія для друку Версія для друку

ДУМКИ НА ПАПЕРІ

А, може, просто взяти і відкинути спогади, думки ... Ці постійні думки, які збивають з пантелику і не дають жити ... Жити, в розумінні - не існувати, а, дійсно, жити ... Вільно і сміливо ... Без докорів і принципів ... Без постійного потоку чужих моралей і брехні ... Брехні глибокої і нескінченної ... Хто всі ці люди? Оточення досвіду, випробувань? Або ж люди, які просто поруч... Дійсно, з тобою, завжди... Може, ти цього просто не помічав ніколи...

Сьогодні все так, завтра зовсім інакше ... Так, як ти собі і в думках не уявляв ... Комп’ютер, інтернет-спілкування, соціальна мережа ... Мережа, на яку «попалися» більшість людей... Ще вчора ти веселий, ніжний і ранимий, вже завтра - грубий, злий, і байдужий ...

І так все життя... Змінюватися до невпізнанності, посилаючись на погане самопочуття, – досить просто ... І ніби дежавю вселилося в життя ... Сміх і плач... Почуття віддаленості від світу ... Життєві штампи ... Незрозуміле коло ... Що ж це? Випробування? Шанс? Досвід? Занадто часто зустрічаєш ці три слова ... А потрібні інші. А які саме, вже самому, повірте, легко здогадатися ...

Їх говорити недостатньо... Їх потрібно проживати! І якщо  відчуєте дежавю, то, повірте... Ви ще по-справжньому  не любите... Жити ПОТІМ замість ЗАРАЗ – значить не жити, а чекати зручного випадку, котрого немає, насправді, і НІКОЛИ НЕ БУДЕ. Стільки всього вже написано про життя... Стільки людей намагалися відшукати ту саму ІСТИНУ, але так і не зрозуміли її суть… Істина знаходиться в самій людині! Варто тільки почати відшукувати її, вона ніби ховається... Ховається від науки, від принципів, моралей і брехні... Брехня - протилежність істини. Істина не може бути підступною, помилковою  або лицемірною ... Вона ховається в самому затишному куточку людської душі.

Пора щось міняти ... Поставити все своє життя перед собою, як екран телевізора, і проаналізувати, ніби який-небудь нескінченний серіал – драматичний, комедійний і в той же час бойовик, реаліті-шоу і навіть «ужастик». Що для щастя треба? Любов? Достаток? Мир?

Іноді думаєш, що начебто  тебе розуміють, але насправді, це далеко не так... Але хтось зверху дає сил ЖИТИ далі,  не звертаючи з шляху... І здається, що сили закінчуються, як час... Але дивуєшся, як ти знову і знову піднімаєшся і йдеш далі, В ОЧІКУВАННІ ДИВА... Може, в цьому і є ПОРЯТУНОК? У непохитній та істинній вірі і надії ...

Лілія Білунка,

студентка відділення журналістики УжНУ.

Ваш отзыв

Ваш коментар