Версія для друку Версія для друку

НА СТОРОЖІ КОМОРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОСТАТКУ (Нотатки із практичної наради-семінару керівного складу ДП «Довжанське ЛМГ»)

SONY DSC

Лісова охорона −  це напіввійськова організація покликана зберегти  і примножити основне багатство нашої країни − ліси. З діда-прадіда порядних представників цієї професії шанували у селі серед  найбільш поважних людей, посадовців. Як висловився директор  державного підприємства “Довжанське лісомисливське господарство” В.І. Ледней, здавна однаковим авторитетом у селі користувалися сільський голова, священик і лісник. Бо він – сторож тієї природної комори, що  давала селянину прихисток, тепло, харчі, роботу і достаток. Таку думку Василь Іванович висловив при обговоренні стану  справ з майстрами лісу Лисичівського лісництва.

Практично весь минулий тиждень робоча група цього держпідприємства, очолювана  директором В.І. Леднеєм, оглядала  структурні підрозділи, вивчала стан справ у них, продукувала практичні рекомендації. До її складу були включені − головний лісничий О.Є. Шкарупа, головний інженер В.І. Шрам, в.о. начальника відділу лісового господарства В.В. Дзямко, провідний бухгалтер А.Б. Озарко, провідний спеціаліст по охороні праці П.В. Поковба та інспектор з кадрів  Н.М. Лева. Комплексне і всестороннє вивчення господарювання в лісництвах розпочалося із Загатського.

Вже два роки, як Загатське і Великодільське лісництво були об’єднані із ДП “Довжанське ЛМГ”.

За цей період, можна сказати, перша така проба на рівень фаховості цих двох колективів у новому статусі. Помічник лісничого Г.І. Маргіта чітко і ясно відповіла на запитання управлінців, оперативно і в повному обсязі надавала необхідні документи. Досвід і відповідальність Ганни Іванівни забезпечували високий рівень порозуміння між представниками лісництва і перевіряючими. Оглянули ще один важливий об’єкт  − будівництво кількаметрової лісової дороги в урочищі Гат. Пояснення тут давав лісничий В.П. Мисла.  Веде його підрядна організація ДП “Фортуна”. Цього року основні капіталовкладення у держпідприємстві на прокладання лісових артерій припадають на Загатське лісництво. На деяких її ділянках були зауваження до насипки полотна та укріплення глиняної подушки бутовим каменем. Загатянам було що продемонструвати  і на плантаціях розсадника: дуба, дуба-скельного, ялини та інших традиційних порід дерев на площі 1,8 га. Забігаючи наперед до підсумків, в цілому варто зазначити, що це – один із кращих розсадників у господарстві.

Віталій Васильович Дзямко, виступаючи перед керівниками лісництва та майстрами лісу, зробив наголос на чисельних фактах  лісопорушень − самовільні рубки та випадки браконьєрства.

Чимало уваги приділяли  проблемі сертифікації лісу та запровадженню електронного обліку деревини. Консалтингова  компанія зафіксувала  тут прикрий випадок, коли кілька діб підряд дерево з лісу вивозили в нічний час. В результаті таких дій майстер лісу отримав догану, але найгірше те, що подібні поодинокі випадки плямують репутацію працівників лісової охорони. Такий метод господарювання ніяким чином не узгоджується із принципами лісової сертифікації.

У виступах управлінців  суттєвим мотивом звучала необхідність подальшого вдосконалення співпраці цих двох лісництв із районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок. Зокрема , мова йшла і про те, що остання проводила будівництво  деяких споруд без погодження з Великодільським лісництвом та  із суттєвими порушеннями законодавства та чинних правил.

В.І. Ледней, підбиваючи підсумки по Загатянському кущу, відзначив, що майстер лісу − ключова одиниця у структурі лісомисливського  господарства. І без нього на ділянці не повинно робитися нічого. Керівництво одинаково суворо питатиме як за стан лісової охорони, так і за випадки браконьєрства і за засмічення зелених легенів Карпат.

Таким чином, комісія “проходила” всі інші лісництва. Кожен із підрозділів мав що показати, але і не без того, щоб не отримати зауважень.

 На кожному етапі Василь Іванович спрямовував переважно лісничих та й усіх їх підопічних на тісну, якісну та ефективну співпрацю із громадами сіл. Від розмови за чашкою кави до погодження плану робіт на сесіях місцевих рад − все повинно працювати на позитивний імідж лісівників у краї.

– Вести господарювання в лісі по-сучасному – значить бути доступними в плані поінформованості до місцевих територіальних громад, органів влади базового рівня, громадських об'єднань.

Починаючи з Білківського лісництва та інших трьох  верховинських,  доволі уваги приділялося питанню браконьєрства. Актуально воно звучало для Білківського та деякої частини дільниць Довжанського. Хоча саме в останньому відзначили найбільше позитивних напрацювань: впорядкованість значної за площею території, належний стан розсадника та робота на ньому ланки по догляду, наглядна агітація, зведення мисливського будинку в урочищі Митьова господарським методом, акуратність і чіткість ведення ділової документації.

П’ятниця  видалася напруженою, як за обсягом роботи: оглядали Лисичівське та Річанське лісництва, виробничу дільницю “Довге”, розміщену в с. Бронька, та провели підсумкове засідання нараду-семінар.

Як це не вражаюче для багатьох, але  найбільше критичних стріл керівництво лісомисливського господарства та управлінці посилали в сторону цих лісництв. Лисичово колись було найбільш уславлене традиціями. Саме про це село Василь Іванович вів мову як про таке, де авторитет лісівника свого часу прирівнювався до сільського голови і священика. На жаль, на сьогодні це втрачено. Видно, по-особливому ставився директор ДП “Довжанське ЛМГ” до справ і  у Річанському лісництві, де сам три десятиліття тому починав пізнавати ази керівництва колективом та мудрий і вічний діалог людини з лісом.

Підсумкова нарада-семінар почалася з того, що В.І. Ледней сказав, що подібний захід не практикувався в колективі ДП «Довжанське лісомисливське господарство» майже два десятки років. Це такий своєрідний внутрішній аудит − гамбурзький  рахунок лісівників – тут не приховаєш негатив, і не вип’ячиш, не перебільшиш позитивні напрацювання.  Як “Отче наш”, тепер лісівників питають за лісову сертифікацію − оцінку відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку. Її метою є забезпечення збалансованого ведення лісового господарства,  коли антропогенний фактор не приносить ані фауні, ані флорі шкоди.

Так вже склалося в нашій лісовій галузі, що для  виконання своїх провідних функцій − лісової охорони − працівники державного підприємства повинні заробляти. Саме тому і створено виробничу дільницю «Довге». Тут не тільки йде розпилювання деревини, але ріжеться і колеться на дрова та відправляється готова продукція для внутрішнього споживача та на експорт. Справа тут спориться. Сформовано і філію ВД «Довге» у Загатті на базі Великодільського лісництва. На підприємстві розроблено систему раціональної розробки лісосік, підвищення ефективності роботи майстрів лісозаготівель при відпуску лісопродукції та їх стимулювання. Матеріально заохочують за перевихід сортового пиловника і в такій же пропорції «б'ють» гривнею за недовихід.

Завершальна розмова велася принципово, і прийнято рішення – аналогічні акції проводити періодично, відродити подібну практику.

Великий позитив В.І. Ледней цієї справи вбачає в тому, що відверто поговорили з людьми, і діалог вівся на основі конкретних фактів. Завершився семінар визначенням кращого підрозділу. Ним стало Довжанське  лісництво, лісничий Г.І. Степаненко. Нагорода – грошова премія. Як такі, що мають хороші напрацювання, всі згадували Загатське лісництво, лісничий В.П. Мисло та ВД «Довге», що ним опікується головний інженер В.І. Шрам.

Відроджена практика проведення наради-семінару вже на перших порах  дала ефект. У подальшій перспективі вона спрацює на хороший імідж лісівників та сприятиме підвищенню їх рівня ведення лісового господарства.

***

Паралельно з проведенням наради-семінару, працівники лісомисливського господарства брали активну участь у підготовці та проведенні важливої суспільно-політичної акції, приуроченої до Дня Державного Прапора України – сходження офіційних делегацій Іршавського, Мукачівського, Міжгірського та Воловецького районів  на полонину Кук.

Михайло ІСАК.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*