Версія для друку Версія для друку

ШКОЛО, ЗРОБИ ТАК, ЩОБ ТИ МНОЮ ГОРДИЛАСЯ

Ці його слова – його кредо. Все своє трудове життя присвятив роботі на освітянській ниві. Любив дітей, навчав, віддавав їм частинку свого серця, допомагав стати справжніми громадянами України. Це все про ветерана праці, екс-директора середньої школи с.Білки Юрія Михайловича Фельцана.

Знаходячись на заслуженому відпочинку, йому є про що згадати.

Народився він 14 березня 1931 року в Вишні Ремета Берегівського району в багатодітній селянській сім‘ї. Після закінчення семирічки навчається в Кам‘янській середній школі, яку закінчує з відмінним результатом у 1951 році. Педагогічних кадрів тоді в районі не вистачало, тому вчителі, запримітивши у випускника хист до роботи з дітьми, запропонували викладати фізкультуру і географію в Кушницькій семирічній школі, на що він погодився. Працював недовго, бо був призваний в ряди Радянської армії, де проходив службу на  Північному Кавказі. Демобілізувавшись 1953 року, працює вчителем географії в Довжанській середній школі робітничої молоді. В 1956 році Юрія Михайловича призначають директором семирічної школи с.Луково. Йому було 25 років, тоді він став наймолодшим директором школи в Іршавському районі. Приміщення школи як такого в Лукові не було, а навчання проводилося в пристосованих та орендованих приміщеннях в дві зміни: І-4 класи в першу, а 5-7  в другу зміну.  Через погані умови молодий та енергійний директор школи з допомогою місцевої влади й колгоспу організовує збори селян, на яких було вирішено будувати школу громадянським методом. Люди йшли працювати безкоштовно, бо хотіли щоб їхні діти вчилися в кращих умовах. Держава ж виділила 16 тисяч карбованців.

В 1959 році будівництво школи було завершено. Вийшла досить велика споруда: 12 метрів ширини та 80 метрів довжини. У ній розміщені сім класних приміщень та вчительська. Учнів на той час було 167. Не минуло й року, як у квітні 1960року, після відкриття школи в Лукові, Юрія Михайловича призначають директором допоміжної школи-інтернат с.Імстичово. Довелось йому докласти багато зусиль по ремонту класних приміщень, їдальні, допоміжних приміщень та покращення навчально-виховного процесу. В цьому ж році без відриву від виробництва закінчує навчання на біологічному факультеті УжДУ. Тут він теж попрацював недовго. Влітку 1963 року призначений директором найбільшої на той час середньої школи в с.Білки. Там у вісьмох приміщеннях проходив навчально-виховний процес в школі в три зміни. Оскільки приміщення для повноцінного навчання було недостатньо, то потрібно було будувати нову школу.

Будівництво розпочато в 1970 році. Проект на чотириповерхову будівлю із спортзалом, актовою залою, їдальнею на 1100 учнівських місць розробив архітектор, випускник цієї школи Юрій Черничко. Такий ж проект в Мукачівського педучилища, Ужгородської середньої школи №15 та Дубівська середня школа Тячівського району. Будівництво проводилося за кошти колгоспу «За нове життя». Відчутну допомогу надали голова колгоспу Петро Юрієвич Білинець та двічі Герой соціалістичної праці Юрій Юрійович Пітра.

Після чотирьох річної праці Білківська середня школа була відкрита. Це була перша середня школа, де навчально-виховний процес проходив за кабінетною системою. На базі школи був проведений обласний семінар, на якому було показано перевагу цієї системи навчання. Кабінети оснащені технічними засобами, наочністю та роздатковим матеріалом. Звичайно, що в цьому є заслуга Юрія Михайловича. Білецька середня школа була учасником виставки досягнення народного господарства України в Києві та занесена на дошку пошани Закарпатського обкому партії.

В 90-і роки Юрій Михайлович домігся зведення шатрового даху на школі та встановлення газового автономного обігріву.

У директора є чому повчитися. Світлі, чисті приміщення класи, відповідно оформлені унаочнення могли б зробити честь багатьом міським школам. Юрій Михайлович вважає, що не той справжній вчитель, котрий поділився своїми знаннями, а той, що відчинив двері в країну знань. Тому він постійно дбав про активізацію роботи кадрів. Підвищення рівня їхнього професіоналізму та їхньої культури.

Юрій Михайлович освічена, культурна, чуйна, ввічлива, порядна, високої ерудиції людина з великої букви. В колективі, яким керував, завжди панувала доброзичливість, шана та повага. Як керівник майже не наказував своїх підлеглих. Він вмів працювати, переконувати, налаштовувати робити людям добро і сам у цьому був прикладом. Як біолог заклав парк-дендрарій з різних порід декоративних дерев площею до 2 га. Користується великим авторитетом серед колег по роботі учнів та всіх односельчан.

Юрій Михайлович, крім освітньої роботи, займався і громадською діяльністю. Багато років був завагітколективом, головою товариства суду, пропагандист-лектор. Обирався депутатом Білківської сільської ради. За багаторічну і сумлінну роботу нагороджений: орденом «Знак пошани», нагрудним знаком «відмінник народної освіти УРСР» та «відмінник народної освіти СРСР», почесною грамотою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ та грамотами Міністра освіти УРСР. Отримав також багато грамот від районного та обласного відділів народної освіти районної й обласної рад народних депутатів. Всіх і не злічити.

Разом з вірною дружиною Ганною Іванівною виховали двох дітей та мають стільки ж внуків.

Син Володимир Юрійович – лікар-терапевт, проживає з дружиною та дорослим сином в м. Братислава. Донька Оксана Юріївна – лікар-терапевт, проживає з чоловіком і сином в Москві.

Юрій Михайлович вийшов на пенсію в 2004 році у віці 73 роки із 53-річним стажем, із яких 48 директорських.

Міцного здоров‘я Вам та Вашій родині. Хай Господь дарує довгих років життя!

Ваш отзыв

Ваш коментар